Название: Українське ділове мовлення

Жанр: Українська мова

Просмотров: 5964


§ 27. відмінювання іменників

I відміна

 

 

Однина

 

 

Множина

 

Від-

 

 

 

 

 

 

мінки

Тверда

М'яка

Мішана

Тверда

М'яка

Мішана

 

група

група

група

група

група

група

 

ягода

пілюля,

лівша

ягоди

пілюлі,

лівші

 

 

конвалія

 

 

конвалії

 

Н.

-і, -ї

Р.

-і, -ї

0

0

0

Д.

-і, -ї

-ам

-ям

-ам

З.

-і, -ї

О.

-ою

-ею, -єю

-ею

-ами

-ями

-ами

М.

 

(на) -і, -ї

(на) -і

(на)-ах

(на) -ях

(на) -ах

Кл.

-е, -є, -ю

-і, -ї

1. В іменниках твердої групи, основа яких закінчується на г, к, х, перед закінченням у давальному та місцевому відмінках відбувається чергування цих приголосних із з, ц, с (настоянка — настоянці, аптека — аптеці, рука — руці).

2. В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (аптекою); у м'якій та мішаній групах -ею (єю) (конвалією, премією, вишнею, грушею).

3. Кличний відмінок твердої групи має закінчення -о (мамо, Миколо); -е (-є) — закінчення м'якої та мішаної груп (конваліє,

48

Морфологія і правопис

груше, земле), а в пестливих словах —ю (Олю, Галю, бабусю).

4. У родовому відмінку множини переважає нульове закінчення (конопель, операцій, премій, площ), причому іноді в основі відбувається чергування голосних о, е з і або з'являються звуки о, е (голова — голів, береза — беріз, сім'я — сімей, лікарня — лікарень, помилка — помилок).

Деякі іменники можуть мати паралельні закінчення (бабів і баб, губів і губ, легенів і легень). Окремі іменники мають тільки закінчення -ів (суддя — суддів, ніздря — ніздрів), або тільки -ей (свиней, мишей, вошей). В іменнику стаття у родовому відмінку множини подвоєння не відбувається (стаття — статей).

Відмінки

Однина

Множина

 

Тверда група

М'яка група

Мішана група

Тверда група

М'яка група

Мішана група

 

тіло,

вдування,

спориш,

тіла,

вдування,

спориші,

 

розчин,

янтар,

горище,

розчини,

янтарі,

горища

 

око

серце

плече

очі

серця

 

Н.

0, -о

-я, 0, -е

0, -е

-и, -а, -і

-я, -і

-і, -а

Р.

-а -у

-я, -ю

 

0, -ів, -ей

0, -40,

-ів, 0

 

 

 

 

 

-ей

 

Д.

-ові, -у

-еві (єві),

-еві, -у

-ам

-ям

-ам

 

 

 

 

 

 

З.

Н або Р.

Н. або Р.

Н. або Р.

Н. або Р.

Н. або Р.

Н. або Р.

О.

-ом

-ем (єм),

-ем

-ами,

-ями, -ьми

-ами,

 

 

-ям

 

(-ьми),

 

(-има)

 

 

 

 

(-има)

 

 

М.

-і (-ові),

-еві (-єві),

-і, (-еві),

-ах

-ях

-ах

 

-і, -у

-і, -ю

 

 

 

Кл.

-є, -у, -о

-ю, -е, -я

-у, -е

Н.: -и, -а

Н.: -і, -я

Н.: -і, -а

II відміна

1. У родовому відмінку однини іменників чоловічого роду II відміни виступає закінчення -а(-я), -у (-ю). Закінчення іменників залежить від значення слова.

49

Українське ділове мовлення

2. У давальному і місцевому відмінках виступають закінчення -ові, -еві (-єві); -у (-ю). Перші переважають у назвах істот, а другі — у назвах неістот. У місцевому відмінку перед закінченням -і кінцеві приголосні г, к, х чергуються з з, ц, с (горох — горосі, бік — у боці, круг — у крузі).

3. У знахідному відмінку для назв істот виступає закінчення -а (-я) (фармацевта, Ігоря, лікаря); для назв неістот характерне закінчення називного відмінка — нульове для іменників чоловічого роду (долар, тальк, пластир, хабар) та -о, -е, -я для середнього роду (око, серце, здоров'я). В деяких випадках можливі обидві форми (писати лист і листа; побудувати пліт і плота).

4. У кличному відмінку іменники мають закінчення -у (-ю), -е (Ігорю, Андрію, пане, друже, товаришу).

III відміна

Відмінки

Однина

Множина

Н.

мазь

жовч

кров

мати

мазі

жовчі матері

Р.

мазі

жовчі

крові

матері

мазей

жовчей матерів

Д.

мазі

жовчі

крові

матері

мазям

жовчамматерям

З.

мазь

жовч

кров

матір

мазі

жовчі матерів

О.

маззю

жовчю

кров'ю

матір'ю

мазями жовчамиматерями

М.

мазі

жовчі

крові

матері

мазях

жовчах матерях

Кл.

мазе

жовче

крове

мати

мазі

жовчі матері

 

 

 

 

(мамо)

 

 

В орудному відмінку однини іменників III відміни виступає закінчення -ю. Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед закінченням, подовжується і на письмі передається як подвоєння букв (мораллю, тінню, сумішшю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові й подвоєння на письмі немає (якістю, чутливістю, нерухомістю). Якщо основа іменника закінчується губним приголосним або р, то ставимо апостроф (матір'ю, глазур'ю, верф'ю).

50

Морфологія і правопис

IV відміна

Відмінки

Однина

Множина

Н.

ім'я

внуча

хлоп'я

імена

внучата

хлоп'ята

Р.

імені

внучати

хлоп'яти

імен

внучат

хлоп'ят

 

(ім'я)

 

 

 

 

 

Д.

імені

внучаті

хлоп'яті

іменам

внучатам

хлоп'ятам

Оцените книгу: Проголосовало: 8 Рейтинг: 6

 

Комментарии:

Комментарий добавил: Маша
Дата: 2014-10-18

нічого не ясно

Комментарий добавил: пролпнл
Дата: 2014-04-21

рноапо

Комментарий добавил: никита
Дата: 2014-04-21

все ок

Комментарий добавил: Я ельф азаза
Дата: 2014-04-07

норм

Комментарий добавил: Сашуня
Дата: 2012-10-25

умно, филосовски, понятно!))**

Комментарий добавил: lena
Дата: 2012-08-11

полезное пособие, жаль, что нет ответов к упражнениям чтобы себя проверить

Добавление комментария: