Название: Микробіологія

Жанр: Мікробіологія

Просмотров: 2996


Царство еукарІоти (еисашота) морфологІя грибІв

Гриби — велика група еукаріотичних організмів, яка об'єднує понад сто тисяч видів. У систематиці органічного світу гриби займають особливе положення. З тваринами гриби зближає наявність в оболонці їхньої клітини полісахаридної субстанції — хітину (виняток складають ооміцети, в яких виявлена целюлоза), участь в обміні азоту — сечовини, а в обміні вуглеводів — глікогену. Тільки в клітинах тварин і грибів присутні цитохроми, що беруть участь

33

в окисно-відновних процесах. Однак за способом живлення (ад-сорбтивне — шляхом усмоктування, а не заковтування їжі) і необмеженим ростом гриби нагадують рослини. Вони не містять хлорофілу і за типом живлення є гетеротрофами: сапрофітичні гриби використовують залишки рослинного чи тваринного походження, а паразити — тканини рослин і тварин.

Проблеми систематики грибів дотепер не можна вважати вирішеними. Розглядається питання про виділення грибів у самостійне царство, але зараз користуються ботанічною класифікацією. В її основу покладено морфологічний принцип будови тіла грибів і органів статевого відтворення в культурі. Відповідно до цього гриби розподіляються на вищі та нижчі, завершені й незавершені. Розрізняють п'ять класів:

> архіміцети (Archimycetes);

> фікоміцети (Phykomycetes) із трьома групами:

— хітридіоміцети (Chitridiomycetes),

— ооміцети (Oomycetes),

— зигоміцети (Zygomycetes);

> аскоміцети (Ascomycetes);

> базидіоміцети (Basidiomycetes);

> дейтероміцети (Deuteromycetes).

Архіміцети і факоміцети належать до нижчих грибів. Перші з них міцелію не мають, міцелій других несептований. Ці гриби мають найбільш просту форму спороношення у вигляді спорангіїв, в які вкладені спори.

В аскоміцетів і базидіоміцетів, які є вищими грибами, міцелій септований (багатоклітинний), будова органів спороношення більш складна.

Представники перших чотирьох класів мають статевий і безстатевий цикли розвитку і називаються завершеними.

Дейтероміцети — вищі незавершені гриби: вони мають септо-ваний міцелій, але статеве спороношення в них відсутнє або не виявлене. Група незавершених грибів непостійна, оскільки виявлення в гриба статевих форм розмноження дозволяє віднести його до одного з перелічених класів.

Патогенні для людини гриби — збудники мікозів (від грец. mykes — гриб) відносять до різних систематичних груп ботанічної класифікації.

Гриби розрізняють за величиною, будовою, місцями зростання і фізіологічними функціями. їх розміри варіюють від мікрометрів (мікроскопічні гриби) до метрів (шапинкові). Виходячи з особливостей живлення і місць зростання сформовані різні екологічні групи: ґрунтові, фітопатогенні, ентомофіли, зоофіли, антропофіли і т. ін.

34

Рис. 3. Типи міцелію в грибів:

а — несептований (одноклітинний) міцелій; б — септований (багатоклітинний) міцелій; в — псевдоміцелій

Поряд з відмінностями гриби мають спільні риси будови. Гриби — це своєрідні еукаріотичні організми, що в процесі свого розвитку зазнають морфологічних змін. Ці зміни можуть бути пов'язані з життєвими циклами — статевим і безстатевим або із впливом чинників зовнішнього середовища. Основу клітинної будови більшості з них складає маса тонких, розгалужених трубчастих ниток, названих гіфами, а вся ця маса гіф називається міцелієм (рис. 3). Діаметр гіф варіюється від 1 до 10 мкм, а їхня довжина — від 4—6 до 80—100 мкм і більше. Кожна гіфа оточена тонкою твердою стінкою, основним компонентом якої є хітин — азотовмісний полісахарид, що є, як відомо, структурним компонентом зовнішнього кістяка членистоногих. Гіфи не мають клітинної будови. Протоплазма гіф або зовсім не розділена (в одноклітинних), або розділяється поперечними перегородками, названими септами (у багатоклітинних). Такі септи поділяють уміст гіф на окремі ділянки, зовні схожі на клітини, при цьому утворення септ не пов'язане з діленням ядер. У центрі септи, як правило, залишається невеликий отвір (пора), через яке протоплазма може переходити з одного компартмента в інший. У кожному компартменті можуть знаходитися одне, два чи кілька ядер. Гіфи, що не мають перегородок, утворюють несептований міцелій, а ті, що мають,— сеп-тований.

У дріжджових і дріжджоподібних грибів утворюється псевдомі-целій, який на відміну від справжнього міцелію, що являє собою гіллясту трубку, розділену у вищих грибів поперечними перегородками, не має спільної стінки, є ланцюжком із клітин, що формується в процесі розмноження брунькуванням.

Основою клітинної стінки грибів на відміну від бактерій є полісахариди, які складаються з п'яти-шести моноцукрів. У зв'язку з їх меншою, ніж у бактеріальних оболонкових білків, варіабельністю, спостерігається антигенне споріднення між далекими за своїми морфологічними властивостями видами грибів. До складу полісахаридних фракцій входять глюкозамін, манноза, глюкоза,

ксилоза.

35

Безпосередньо до внутрішньої частини клітинної стінки прилягає цитоплазматична мембрана, з якою в тісному контакті знаходиться цитоплазматичний ретикулум, часто гранулярний,— складова основна частина цитоплазми. У ній розташовані одне або кілька ядер, що мають свою оболонку з порами, і ядерце, яке містить у своєму складі хромосом ДНК. У цитоплазмі є центральна вакуоль, а також мітохондрії, мікросоми, лізосоми, рибосоми, пластиди, комплекс Тольджі, гліко-, ліпо-, хромопротеїди, секреторні гранули, мієлоїдні утворення, різні включення (волютин, глікоген, пігменти та ін.).

Крім того, у клітинах можуть накопичуватися продукти метаболізму грибів — антибіотики, ферменти, вітаміни, токсини і под.

Під час росту в живильному середовищі міцелій гілкується бічними виростами гіф; переплітаючись, утворює грибницю. Розрізняють міцелій вегетативний — занурену в субстрат живильну частину грибниці; репродуктивний — повітряну, спороносну частину грибниці; склероцій — спочиваючий тип грибів. Останній є округлим або довгастим тілом густої консистенції діаметром від кількох міліметрів до десятків сантиметрів, що утворюється речовинами тісного переплетення гіф. Він багатий запасними поживними речовинами і забезпечує життєздатність гриба в несприятливих умовах зовнішнього середовища (нестачі вологи, низьких температурах тощо).

Розрізняють два типи розмноження грибів — статеве і безстатеве. За способом здійснення розмноження може бути вегетативним, тобто відбуватися без утворення спеціальних або за допомогою малодиференційованих органів розмноження; репродуктивним — шляхом утворення спеціальних органів відтворення. У другому випадку можливе як безстатеве, так і статеве відтворення.

Вегетативне розмноження грибів може здійснюватися шматочками міцелію, склероціями, спорами, що виникають у результаті розчленування гіф міцелію (хламідоспори, артроспори, бластоспо-ри, оїдії, геми).

Репродуктивне розмноження грибів відбувається за допомогою спор, що виникають статевим чи безстатевим шляхом на спеціальних диференційованих або спороносних гілках міцелію або органах.

Безстатеве розмноження здійснюється за допомогою спор, що розвиваються ендогенно (ендоспори, спорангієспори) і екзогенно — на кінцях окремих виростів міцелію або на міцелії (конідії).

Статеве розмноження в грибів здійснюється шляхом злиття чоловічих і жіночих статевих гамет, унаслідок чого утворюється зигота. Способи статевого розмноження в грибів дуже різноманітні. У нижчих грибів відбувається злиття однакових (ізогамія) або

36

різних за розмірами (гетерогамія) гамет. Із зиготи після періоду спокою виростає спорангієносець зі спорангієм, наповненим ен-доспорами. У вищих грибів для статевого розмноження утворюються аскоспори і базидіоспори.

У незавершених грибів статевий процес замінюється гетерока-ріозом (різноядерністю) і парасексуальним процесом (без злиття ядер у першому випадку або зі злиттям ядер у другому).

Патогенні для людини мікроскопічні гриби належать до зигоміцетів, аскоміцетів, дейтероміцетів.

Зигоміцети — група грибів класу фікоміцетів; це наземні, найчастіше ґрунтові сапрофіти, міцелій в основному несептований. Вони мають особливий тип статевого процесу — злиття двох неди-ференційованих на гамети клітин, з утворенням спочиваючої зигоспори, з диплоїдним набором хромосом. Безстатеве розмноження зигоміцетів відбувається за допомогою ендоспор, що утворюються в спеціальних великих кулястих клітинах — спорангіях, які формуються на вільних кінцях плодоносних гіф — спорангієнос-цях, що мають різноманітну форму: грушоподібну (Mucor), кулясту (Rhizopus), булавоподібну (Actinomucor) та ін. Кожна спора дає початок новому міцелію.

Гриби родів Mucor, Rhizopus, Absidia, серед яких найбільш відомий мукор, можуть викликати мікози в людини і тварин, пов'язані з ураженням шкіри і легень.

Клас аскоміцетів — одна з найчисленніших і порівняно висо-коорганізованих груп мікроскопічних грибів, що відрізняється від зигоміцетів складністю будови, особливо репродуктивних органів. До них належать дріжджі і багато видів плісеневих грибів, останні мають розчленований багатоклітинний міцелій.

В аскоміцетів унаслідок статевого процесу, якому передує плазмогамія (злиття статевих клітин), каріогамія (злиття ядер статевих клітин) і мейоз, формуються спеціалізовані клітини округлої форми — аски (сумки). У сумці утворюється певна кількість (найчастіше вісім) аскоспор, за допомогою яких і відбувається розмноження. В одних аскоміцетів сумки виникають безпосередньо на міцелії, в інших — усередині чи на поверхні плодових тіл, утворених у результаті сплетення гіф міцелію.

Аспергіли і пеніцили утворюють сумки найчастіше округлої форми. У більшості аскоміцетів плазмогамія і каріогамія при статевому процесі розділені в часі. Безстатеве розмноження в дріжджів здійснюється брунькуванням, а в міцеліальних форм грибів — за допомогою екзоспор (конідій), що утворюються на конідієнос-цях. Гриби роду Aspergillus і роду Pénicillium відрізняються будовою органів вегетативного спороношення. В аспергілів на конідієнос-цях знаходяться видовжені клітини (стеригми), що формують ланцюжки екзоспор — конідій. Плодоносна гіфа пеніциліуму має три

37

ряди стеригм, на яких розташовуються округлі конідії у вигляді ланцюжків.

Серед аспергілів і пеніцилів зустрічаються антибіотикоутворю-вальні види і патогенні для людини. Останні є збудниками таких мікозів, як аспергілез та пеніциліоз (ураження шкіри, слизових оболонок, легень).

Дейтероміцети — незавершені гриби (Fungi imperfecti), поєднують більше 25 тисяч видів, із септованим міцелієм, весь їхній життєвий цикл проходить у гаплоїдній стадії, без зміни ядерних фаз. Міцеліальні гриби розмножуються лише за допомогою конідій. З патогенних для людини до них належать збудники дерматомікозів: трихофітії, мікроспорії, епідермофітії, фавусу. Уражають шкіру та її придатки (волосся, нігті), викликають важкі, схильні до хронічного перебігу захворювання, що супроводжуються алергією.

Морфологічно дерматофіти дуже різноманітні залежно від умов місцеперебування. У таких тканинах, як шкіра і нігті, дерматофіти представлені нитками міцелію, а у волоссі — спорами з різним типом розташування (зовні й усередині волосини). У живильному середовищі вони мають септований міцелій з його різними видозмінами (спіралями, «канделябрами», «оленячими рогами» і под.) і різні види конідій — макро- і мікроконідії.

До незавершених грибів належать і дріжджоподібні гриби роду Candida, що утворюються в результаті брунькування псевдоміце-лій; у патогенних видів Candida присутні також спочиваючі форми у вигляді хламідоспор (товстостінними округлими, заповненими ліпідами клітин, які утворилися з вегетативних). Ці гриби є умовно-патогенними і можуть викликати враження шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів (кандидози або кандидомікози). Оскільки гриби роду Candida є представниками нормальної мікрофлори людини, зараження відбувається найчастіше ендогенним шляхом на фоні зниження імунної реактивності, дисбактеріозів, порушення обміну речовин, при тривалому застосуванні антибактеріальних засобів широкого спектра дії.

Оцените книгу: Проголосовало: 6 Рейтинг: 4

 

Комментарии:

Комментарий добавил: настя
Дата: 2014-04-15

Нічого такого. Можна було би і більше викласти інформації.

Комментарий добавил: Вікторія
Дата: 2013-05-20

Немає тут нічого цікавого!!!!!!!!

Комментарий добавил: Юлія
Дата: 2012-12-04

Досить не погано, проте інформація не достатньо докладна.

Комментарий добавил: Извращенец-Макс
Дата: 2012-11-28

Спасибо

Комментарий добавил: инна
Дата: 2012-11-07

Да,класс.шпора,я ее еле нашла.

Комментарий добавил: ира
Дата: 2012-03-25

для мед коледжів-клас шпора

Добавление комментария: