Название: Микробіологія

Жанр: Мікробіологія

Просмотров: 3134


РеакцІЇ аглютинацІЇ

Реакція аглютинації характеризує протимікробний імунітет. Полягає в тому, що під впливом імунної сироватки, яка містить антитіла, відбувається склеювання і випадання в осад мікробів.

Реакція між антитілами й антигеном проходить у два етапи:

> починається швидким з'єднанням детермінантної групи антигену зі специфічним активним центром антитіла (специфічна стадія);

> ускладнюється утворенням довгих ланцюгів з молекул антигену, що чергуються, і антитіл, розгалуженням цих ланцюгів і утворенням решітки Аг—Ат (неспецифічна стадія). У другій стадії реакції імунний комплекс, що вирізняється поганою розчинністю, Аг—Ат випадає в осад.

Неспецифічна стадія, як правило, здійснюється в присутності розчинів електролітів і візуально виявляється по-різному, залежно від фізичного стану антигену. Якщо антигени корпускулярні (завись клітин, частинок, на яких адсорбований Аг), має місце феномен аглютинації: конгломерати, що формуються, утворюють візуально помітні пластівці (випадають в осад), мікробні клітини морфологічно помітно не змінюються, утрачаючи рухливість, залишаються живими, супернатант повністю прояснюється. Антитіла, які беруть участь у реакції аглютинації, називають аглютинінами, антигени — аглютиногенами, а агрегований комплекс, що утворюється,— аглютинатом.

Оскільки антигенна структура мікробів різноманітна, в їх аглютинації беруть участь антитіла різної специфічності. Тотожність детермінантних ділянок антигенів мікробів різних видів забезпечує групові реакції аглютинації з гетерологічними імунними сироватками.

Реакція аглютинації застосовується для визначення:

— антитіл у хворого до відомого антигену (реакція Відаля, Райта, Вейгля);

— приналежності виділеної культури за відомою аглютиную-чою сироваткою.

Якщо один з реагентів відомий, реакцію можна використовувати для ідентифікації або Аг, або Ат. Цей метод зазвичай застосовують для визначення мікроорганізмів, виділених від хворих, при цьому тест-препаратом служить відома антисироватка. Реакцію аглютинації можна використовувати і для встановлення титру

112

антибактеріальних аглютинінів у сироватках хворих з невідомими захворюваннями. Підвищення протягом хвороби титрів Ат, спрямованих проти якого-небудь мікроорганізму, свідчить про причинний зв'язок мікроорганізму і цього захворювання.

Мікроорганізми мають цілий набір антигенів, і сироватка крові може містити антитіла до одного або кількох з них. Наприклад, при імунній дії на інфекцію, викликану бактеріями, що мають джгутики, антитіла можуть бути спрямовані проти джгутикового поверхневого антигену, соматичного антигену або проти обох. Тип макроскопічної аглютинації теж виявляється різним: джгутиковий комплекс дає крупнопластівчастий аглютинат (Н-аглютинація), взаємодія соматичного антигена з антитілами веде до утворення дрібнозернистого аглютинату (О-аглютинація).

Розрізняють пряму і непряму, або пасивну, аглютинації. У прямої аглютинації антигеном виступає мікробна клітина або структурні компоненти її поверхневої оболонки.

Суть реакції непрямої, або пасивної, аглютинації (РНГА, або РПГА) полягає в тому, що розчинні антигени (білки, полісахариди і їх комплекси мікробного походження) з'єднуються з нерозчинним носієм, який виконує винятково індикаторну функцію. Носієм можуть бути еритроцити (пасивна гемаглютинація), частинки латексу, поліакриламіду, бентоніту і т. ін. Зв'язування антигену з носієм відбувається в результаті адсорбції або хімічної сполуки. Мікробні полісахариди, наприклад, можна адсорбувати на натив-них еритроцитах без будь-якої попередньої обробки. При реакції пасивної гемаглютинації антиген адсорбується на поверхні еритроцитів барана, до яких потім додають досліджувану сироватку. При позитивній реакції утворюється осад (гемаглютинація). Застосовується при діагностиці черевного тифу, паратифів, туберкульозу, токсоплазмозу.

загрузка...

загрузка...
загрузка...