Название: Фізіологія з основами анатомії людини

Жанр: Біологія з основами генетики

Просмотров: 6445


6.8. проміжний мозок

Проміжний мозок інтеґрує сенсорні, рухові і веґетативні реакції, необхідні для цілісної діяльності організму.

Головними структурами його є: таламус (зоровий горб), який є великим підкорковим утворенням, що проводить у кору великих півкуль аферентні шляхи; гіпоталамус (підгорбкова частина), що є центром ре-ґуляції вісцеральних функцій організму.

Обидва утворення розташовані в області III шлуночка і забезпечують реґуляцію веґетативних процесів в організмі.

6.8.1. Таламус

Уолкер А.К., один з дослідників таламуса, так охарактеризував його функцію: «Таламус є посередником, у якому сходяться всі подразнен

123

ня від зовнішнього світу і, видозмінюючись тут, направляються до підкоркових і коркових центрів...».

Основними структурами цього утворення є ядра, що представляють собою скупчення нейронів, які з функціональної точки зору діляться на два види:

Неспецифічні — беруть участь у швидкій і короткочасній активації кори, а також у здійсненні конкретних рефлекторних реакцій (організація процесів уваги) і функціонально пов'язані з ретикулярною структурою стовбура мозку.

Специфічні (проекційні), у які проектуються не лише імпульси від екстерорецепторів і рецепторів рухового апарату, але й імпульси, що йдуть від чутливих волокон блукаючого і черевного нервів і несуть інформацію від інтерорецепторів.

Крім того, таламус, виконуючи функцію надсеґментарного відділу рефлекторної діяльності, має зв'язок з гіпоталамусом.

Специфічні ядра поділяються на:

Перемикаючі (таламічне реле — одержують імпульси від зорового, слухового і спинно-таламічного шляхів).

Асоціативні — одержують імпульси від перемикаючих. До цих ядер надходить інформація, перероблена в самому таламусі.

На відміну від специфічних ядер, проекції яких локалізуються на певних структурах кори, неспецифічні ядра, як більш філогенетично старі, дифузно проектуються по всій корі. Нейрони неспецифічних ядер таламуса посилають аксони дифузно (розсіяно) до всієї кори. Нейрони специфічних ядер утворюють зв'язки тільки з клітинами певних коркових полів.

Неспецифічні ядра є продовженням ретикулярної формації середнього мозку, являючи собою ретикулярну формацію таламуса. Аксони специфічних ядер утворюють прямі моносинаптичні зв'язки з нейронами сенсорної й асоціативної зон кори.

Нейрони неспецифічних ядер посилають до кори аксони, що дають безліч колатералей (бічних відгалужень). Нейрони специфічних ядер посилають аксони, що майже не мають колатералей.

Через неспецифічні ядра таламуса до кори надходять висхідні активуючі впливи від ретикулярної формації мозкового стовбура. Система неспецифічних ядер таламуса здійснює контроль за ритмічною активністю кори великих півкуль і виконує функцію внутрішньоталаміч-ної інтеґративної системи.

Активацію нейронів неспецифічних ядер таламуса особливо ефективно викликають больові сигнали (вищий центр больової чутливості).

124

Специфічні ядра таламуса приймають імпульси від шкірних рецепторів, рухового апарату і мозочково-таламічного шляху. Інша їхня частина утворює медіальне колінчате тіло, що сприймає сигнали від нейронів слухових ядер довгастого мозку і задніх горбів чотиригорбиково-го тіла (первинний слуховий центр), і латеральне, у якому закінчуються аферентні шляхи зорової системи.

Функціїталамуса. Таламус виконує роль «воріт», через які в кору по таламокортикальних трактах надходить і досягає кори великих півкуль вся інформація про навколишній світ і стан нашого тіла (усі сенсорні сигнали, крім нюхових). Аферентні сигнали, що йдуть до кори, переключаються на нейронах таламуса, забезпечуючи пригнічення слабких збудливих впливів, як би «відсіваючи» непотрібну інформацію. Завдяки цьому виділяється найбільш важлива інформація, що надходить у таламус від різних рецепторів.

Імпульсація, що надходить по неспецифічній висхідній системі таламуса, підтримує рівень збудливості коркових нейронів, необхідний для збереження свідомості.

Таламус відіграє роль надсеґментарного центру рефлекторної діяльності, де відбувається замикання шляхів деяких рефлексів без участі кори великих півкуль.

Складна будова таламуса, наявність у ньому взаємозалежних специфічних, неспецифічних і асоціативних ядер, дозволяє йому організовувати такі рухові реакції, як смоктання, жування, ковтання, сміх. Рухові реакції інтеґруються в таламусі з веґетативними процесами, що забезпечують ці рухи.

Конвергенція сенсорних стимулів у таламус зумовлює виникнення так званих «таламічних неприборканих болів», що виникають при патологічних процесах у самому таламусі.

6.8.2. Гіпоталамус

Філогенетично старий відділ проміжного мозку, що забезпечує підтримку гомеостазу (сталості внутрішнього середовища) та інтеґрації функцій веґетативної, ендокринної і соматичної систем.

Нейронна організація. Гіпоталамус має велику кількість нервових зв'язків з корою великого мозку, підкорковими вузлами, зоровим горбом, середнім мозком, мостом, довгастим і спинним мозком.

До складу гіпоталамуса входять сірий горб, лійка з нейрогіпофізом і соскоподібні тіла. Морфологічно в нейронних структурах гіпоталамуса можна виділити близько 50 пар ядер, що мають свою специфічну функцію. Топографічно ці ядра можна об'єднати в 5 груп: 1) преоптич

125

на група має виражені зв'язки з кінцевим мозком і поділяється на медіальне і латеральне предоптичні ядра; 2) передня група, до складу якої входять супраоптичні, паравентрикулярні ядра; 3) середня група складається з нижньомедіального і верхньомедіального ядер; 4) зовнішня група містить у собі латеральне гіпоталамічне поле і сірогорбові ядра; 5) задня група сформована з медіальних і латеральних ядер сосцеподіб-них тіл і заднього гіпоталамічного ядра.

У людини гіпоталамус остаточно дозріває до віку 13—14 років, коли закінчується формування гіпоталамо-гіпофізарних нейросекреторних зв'язків. За рахунок потужних аферентних зв'язків з нюховим мозком, базальними гангліями, таламусом, гіпокампом, корою великого мозку гіпоталамус одержує інформацію про стан практично всіх структур мозку. У той же час гіпоталамус посилає інформацію таламусу, ретикулярній формації, веґетативним центрам стовбура мозку і спинного мозку.

Нейрони гіпоталамуса мають особливості, що і визначають специфіку функцій самого гіпоталамуса. До цих особливостей належать: чутливість нейронів до складу крові, що їх омиває, відсутність гематоен-цефалічного бар'єра між нейронами і кров'ю, здатність нейронів до ней-росекреції пептидів, нейромедіаторів та ін.

Функції гіпоталамуса. Вплив на симпатичну і парасимпатичну реґуляцію дозволяє гіпоталамусу впливати на веґетативні функції організму гуморальним і нервовим шляхами.

У цілому за рахунок великої кількості зв'язків, поліфункціональ-ності структур гіпоталамус виконує інтеґруючу функцію веґетативної, соматичної і ендокринної реґуляції, що виявляється й в організації його ядрами деяких конкретних функцій.

Гіпоталамус відіграє важливу роль у термореґуляції. Руйнування задніх ядер цього відділу призводить до її повної втрати. При руйнуванні області передніх ядер спостерігається порушення процесу тепловіддачі, що призводить до перегрівання організму.

У ньому знаходяться центри насичення, голоду і спраги. У гіпоталамусі розташовані центри, пов'язані з реґуляцією статевої поведінки (емоційної сфери поведінки). Гіпоталамус бере участь у процесі чергування сну і неспання.

Супраоптичне ядро гіпоталамуса виробляє декілька гормонів — ан-тидіуретичний (вазопресин) і окситоцин, що накопичуються в задній частці гіпофіза—нейрогіпофізі і потім виділяються в кров.

Гіпоталамус за допомогою рилізинг-факторів (кортикотропінви-вільнюючих, тиреотропінвивільнюючих, гонадотропінвивільнюючих, соматотропінвивільнюючих) нейрогуморальним шляхом реґулює ви

126

роблення передньою часткою гіпофіза (аденогіпофіз) гормонів: адре-нокортикотропного (АКТГ), тиреотропного (ТТГ), соматотропного (СТГ) і гонадотропних гормонів — фолікулстимулюючих (ФСГ) і лю-теїнізуючих (ЛГ).

Гіпоталамус — одна з головних структур, що бере участь у збереженні сталості внутрішнього середовища. Руйнування ядер або видалення всього гіпоталамуса призводить до порушення гомеостатичних функцій організму.

Стимуляція задніх ядер цього відділу супроводжується ефектами, що подібні з ефектами, які виявляються при порушенні симпатичного відділу веґетативної нервової системи. При цьому спостерігається розширення зіниць і очної щілини, збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), підвищення артеріального тиску (АТ), гальмування моторної діяльності шлунка і кишечника, збільшення кількості адреналіну і норадреналіну в крові (ерготропна дія).

Збудження передніх ядер гіпоталамуса супроводжується ефектами, подібними з активацією парасимпатичного відділу: звуження зіниць і очної щілини, зниження частоти пульсу й артеріального тиску, посилення моторної діяльності шлунка і кишечника з активацією шлункової секреції, збільшенням секреції інсуліну (трофотропна реакція).

Середня група ядер гіпоталамуса головним чином реґулює обмін речовин.

У гіпоталамусі і гіпофізі утворюються також нейрореґуляторні пептиди — енкефаліни, ендорфіни, що чинять морфіноподібну дію, та сприяють зниженню стресу і т. д.

Гіпоталамус як нервовий центр, що формує біологічні спонукання (мотивації), тісно зв'язаний з лімбічною системою мозку.

Оцените книгу: Проголосовало: 3 Рейтинг: 7

 

Комментарии:

Комментарий добавил: Ксюха
Дата: 2012-11-07

спасибо, очень хороший материал

Комментарий добавил: Рома
Дата: 2012-11-04

Клас.

Комментарий добавил: витя
Дата: 2012-10-08

спасибо! Коротко, ясно всё.

Комментарий добавил: тина
Дата: 2012-10-02

очень классная книга!!!!

Комментарий добавил: Наташка
Дата: 2012-09-07

дуже зручно викладений матеріал...

Комментарий добавил: Алёна
Дата: 2012-08-11

здесь много ценной информации, которая нужна в учебных медзаведениях.

Добавление комментария: