Название: Фізіологія з основами анатомії людини

Жанр: Біологія з основами генетики

Просмотров: 7672


6.11. кора великих півкуль

Вищим відділом ЦНС є кора великого мозку (кора великих півкуль). Вона забезпечує досконалу організацію поведінки тварин на основі вроджених і набутих в онтогенезі функцій.

6.11.1. Морфологічна і структурна організація кори

Глибокі борозни розділяють кожну півкулю на лобову, скроневу, тім'яну, потиличну частки й острівець. Острівець розташований у глибині сильвієвої борозни і закритий зверху частинами лобової і тім'яною часткою мозку.

У структурному відношенні кора великих півкуль являє собою шар сірої речовини, що покриває весь великий мозок. Завдяки наявності великої кількості складок, кора має дуже велику поверхню (2200 см2), на якій розташовуються понад 14 млрд. клітин. Кора має велику кількість синаптичних зв'язків.

У поверхневому шарі розташована велика кількість гліальних клітин, що забезпечують іонореґулюючу і трофічну функції.

У корі виділяють: давню кору (археокортекс), стару кору (палео-кортекс) і нову кору (неокортекс).

До давньої кори належать нюхові цибулини, нюхові тракти, нюхові горбки (вторинні нюхові центри).

До староїкори належать: поясна звивина, звивина гіпокампа і мигдалина (лімбічна система).

131

Нервові елементи кори великих півкуль орієнтовані пошарово, утворюючи 6 основних шарів:

1- й — найбільш поверхневий—молекулярний (плексиформний), містить незначну кількість нервових клітин і сплетіння нервових волокон;

2- й — зовнішній зернистий, складається з щільно розташованих дрібних (4—8 мкм) нейронів, тіла яких мають овальну, трикутну чи багатокутну форму (клітини-зерна);

3- й — пірамідні нейрони різних розмірів;

4- й — внутрішній зернистий шар, містить дрібні нейрони;

5- й — гігантські пірамідні клітини Беца. Вгору від них відходять довгі дендритні відростки, що досягають поверхневих шарів (апікальні дендрити). Аксони пірамідних клітин проектуються до різних ядер головного і спинного мозку. Найдовші утворюють пірамідний тракт, що досягає каудальних сеґментів спинного мозку;

6- й — мультиформний, містить нейрони веретеноподібної і трикутної форми.

Головними еферентними нейронами кори є великі пірамідні клітини V шару (клітини Беца).

Головним аферентним входом у кору є таламокортикальна проекція.

Таламічні волокна утворюють у корі два основні типи закінчень: перший тип — волокна, що приходять у кору від нейронів специфічних (проекційних) ядер таламуса (зорових, слухових) і доходять до зовнішнього зернистого шару; ці волокна закінчуються шляхом розгалуження всередині III і IV шарів, доставляючи аферентну інформацію; другий тип — утворюється аксонами нейронів неспецифічних ядер таламуса. Вони поширюються по широких областях кори і дають колатералі (відгалуження), що проходять через усі кортикальні шари, досягаючи самого поверхневого.

У корі великих півкуль людини, за функціональною спеціалізацією, виділено 11 областей, що включають 52 поля.

Найважливішими є: 1) область передньої центральної звивини (рухова зона), у якій розташований центр пропріоцептивних подразнень від шкіри, суглобів, сухожиль і скелетних м'язів; ця область є місцем замикання рухових умовних рефлексів; 2) задня центральна звивина місце розташування коркового представництва загальної чутливості (температурної, больової, дотикової, м'язово-суглобної); 3) верхня скронева звивина (середня частина) — сенсорна зона слуху; 4) скронева частка—сенсорна зона нюху; 5) потилична частка (внутрішня її поверхня) — місце розташування зорової сенсорної зони.

132

Порожнини мозку: центральний канал спинного мозку; IV шлуночок (довгастий мозок); сильвїїв водопровід, що з'єднує четвертий шлуночок із третім; III шлуночок (проміжний мозок); два бічні шлуночки, що розташовані у великих півкулях і мають передні, задні і бічні роги.

Усі порожнини мозку заповнені черепномозковою і спинномозковою рідиною, що виконує захисну і трофічну функції.

6.11.2. Функції' кори великих півкуль

Різні поля кори великих півкуль тісно пов'язані з певними функціями, і, у залежності від останніх, носять відповідні назви: моторні зони, сенсорні зони (аферентні системи периферичних рецепторних полів) і асоціативні (формування складних процесів вищої нервової діяльності).

Моторні зони кори великих півкуль обумовлюють чітку, координовану рухову реакцію. Розташовані в передній центральній звивині кори (рис. 55).

Спереду від передньої центральної звивини лежать премоторні поля. Вони організовують не ізольовані, а комплексні, координовані, стереотипні рухи. Ці поля також забезпечують регуляцію тонусу гладкої мускулатури, пластичний тонус м'язів через підкоркові структури.

У реалізації моторних функцій також беруть участь друга лобова звивина, потилична, верхнетім'яна області.

Рухова область кори, як ніяка інша, має велику кількість зв'язків з іншими сенсорними зонами, чим, видно, і обумовлена наявність у ній значної кількості полісенсорних нейронів.

Ураження моторної зони кори викликає паралічі і парези м'язів пальців, лицевої мускулатури, язика (кисті рук, стопи, мімічна мускулатура, м'язи артикуляції).

Сенсорні зони кори, що знаходяться, як і всі інші, у кожній півкулі, мають представництва: соматичної і вісцеральної чутливості; зорової, слухової, смакової та нюхової рецепції.

Шкірна рецептуюча система, таламокортикальні шляхи проектуються на задню центральну звивину. Тут є строгий соматотопічний поділ. На верхні відділи цієї звивини проектуються рецептивні поля шкіри нижніх кінцівок, на середні — тулуби, на нижні відділи — руки, голови.

На задню центральну звивину в основному проектуються больова і температурна чутливості. У корі тім'яної частки, де також закінчуються провідні шляхи чутливості, здійснюється більш складний аналіз: локалізація подразнення, дискримінація, стереогноз.

При подразненні цієї зони кори відчуття передаються на дистальні відділи кінцівок, особливо рук.

133

Рис. 55. Локалізація функції в корі великого мозку людини (за Економо та Коскінас)

134

Зорова система представлена в потиличній частці мозку. Центральний зоровий шлях інформує про наявність та інтенсивність зорового сигналу, аналізуються колір, форма, розміри, якість предметів. Ураження зорової системи кори великого мозку призводить до того, що хворий бачить, але не впізнає предмет (зорова агнозія; при цьому втрачається також колірна пам'ять).

Слухова система проектується в поперечних скроневих звивинах (звивини Гешля), у глибинах задніх відділів латеральної (сильвієвої) борозни. Саме тут закінчуються аксони задніх горбиків чотиригорби-кових і латеральних колінчатих тіл.

Нюхова система проектується в області переднього кінця гіпокам-пальної звивини. Кора цієї області має не шести-, а тришарову будову. При подразненні цієї області спостерігаються нюхові галюцинації, ушкодження її веде до аносмії (втрата нюху).

Смакова система проектується в гіпокампальній звивині по сусідству з нюховою областю кори.

Асоціативні зони кори відіграють важливу роль у процесах аналізу і синтезу подразнень у корі, тобто забезпечують правильну інтерпретацію значення діючого подразника.

Асоціативні області мозку в людини найбільш виражені в лобовій, тім'яній і скроневій частках.

У тім'яній асоціативній області кори формуються суб'єктивні уявлення про навколишній простір, наше тіло. Це стає можливим завдяки зіставленню соматосенсорної, пропріоцептивної і зорової інформації.

Лобові асоціативні поля мають зв'язки з лімбічним відділом мозку і беруть участь в організації програм дії при реалізації складних рухових поведінкових актів.

Першою і найбільш характерною рисою асоціативних областей кори є мультисенсорність їхніх нейронів, причому сюди надходить не первинна, а досить оброблена інформація з виділенням біологічної значимості сигналу. Це дозволяє формувати програму цілеспрямованого поведінкового акту.

Друга особливість асоціативних областей кори полягає в здатності до пластичних перебудов у залежності від значимості сенсорної інформації, що надходить.

Третя особливість асоціативних областей кори виявляється в тривалому збереженні слідів сенсорних впливів. Руйнування асоціативної області кори призводить до грубих порушень навчання, пам'яті. Мовна функція пов'язана як із сенсорною, так і з руховою системами. Кор

135

ковий руховий центр мови розташований у задньому відділі третьої лобової звивини лівої півкулі і був описаний спочатку Даксом (1835), а потім Брока (1861).

Корі головного мозку властива постійна електрична активність, що є результатом Генерації синаптичних потенціалів та імпульсних розрядів в окремих нервових клітинах (Р. Катон, А. Данилевський). У 1925 р. Правдич-Немінський показав можливість реєстрації біопотенціалів мозку. У1929 р. Г. Бергер зареєстрував ЕЕГ (електроенцефалограму), що являє собою запис електричних потенціалів працюючого мозку. Запис здійснюється у вигляді трьох видів ритму:

а-ритм (8—13 Гц/с) — у спокійному стані;

в-ритм (більш 13 Гц/с) — стан активності;

у-ритм (0,5—3,5 Гц/с) — стан сну.

Кора великих півкуль є місцем утворення умовних рефлексів, що відіграють велику роль у найбільш тонкому і точному пристосуванні організму до умов навколишнього середовища.

Оцените книгу: Проголосовало: 3 Рейтинг: 7

 

Комментарии:

Комментарий добавил: Аня
Дата: 2014-07-25

книга класна:)

Комментарий добавил: Леля
Дата: 2014-05-12

))))

Комментарий добавил: наталия
Дата: 2014-04-02

огромное спасибо))

Комментарий добавил: оксана
Дата: 2013-05-20

вкажіть, чим відрізняється ендолімфа від перилімфи

Комментарий добавил: Коля
Дата: 2013-04-14

супер, спасибо. А автор случайно не в ПКМК учился? Не у Витер?

Комментарий добавил: Кирилл
Дата: 2013-04-10

Спасибо)Очень помогло)

Комментарий добавил: Даша
Дата: 2013-03-24

Дякую, дуже допомогли!!!!!!!!!

Комментарий добавил: Аліна
Дата: 2013-03-18

Дякую. Дуже допомогли.

Комментарий добавил: Olya
Дата: 2013-02-04

Спасибо.Материал чудестный!

Комментарий добавил: Wpp
Дата: 2012-11-26

Як відкрити книгу? як її читати?

Добавление комментария: