Название: Релігієзнавство

Жанр: Релігієзнавство

Просмотров: 1265


Тема 3. науково-Історична характеристика релІгІй свІту

1. Класифікація та основні типи релігії.

2. Умови виникнення релігії.

3. Родоплеменні релігії.

4. Міфологічне зрозуміння світу.

5. Віра як складова частина сприймання світу.

Класифікація та основні типи релігії. У світі існує, а ще більше існувало, різноманітних релігій та релігійних утворень. Проте, нікому не вдалося здобути вичерпну інформацію про кількість релігій, розробити якусь оптимальну класифікацію релігій.

Релігії поділяють на групи на підставі етнічних ознак, часу виникнення, рівня організації, державного статусу, правового статусу, статистичного аналізу, за формою поширення тощо. За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:

• Ранні форми — релігії первісного суспільства (анімізм, магія, тотемізм, культ предків тощо).

• Політеїстичні — релігії, у яких визнається багатобожжя (більшість національних релігій, за винятком іудаїзму та сикхізму).

• Монотеїстичні — головною відзнакою є поклоніння єдиному богу (християнство, іслам, іудаїзм, сикхізм).

• Синкретичні — релігії, які утворились внаслідок зрощування або злиття різних релігій (афрохристиянські, абавіти, дзен-буддизм).

• Нові релігійні течії та рухи — релігії, які виникають у сучасні часи (мунізм, церква Антихриста, йогізм).

Серед багатьох спроб класифікувати усі релігії найчастіше використовується така схема класифікації релігій:

1. Ранні форми релігії (родоплеменні): тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, анімалізм, шаманство, культ природи, культ предків, язичництво, політеїзм.

19

2. Національні релігії:

— Ранні національні релігії: релігія Стародавнього Єгипту, релігія народів Дворіччя, релігії Стародавньої Індії (ведична, брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Давнього Риму, релігії доколумбової Америки та ін.

— Пізні національні релігії: іудаїзм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

3. Світові релігії: буддизм, християнство (у його конфесійних проявах— православ'я, католицизм, протестантизм), іслам.

4. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи:

— Неохристиянство: Богородична церква, церква Ісуса Христа святих останніх днів, Новоапостольска церква, церква Христа.

— Релігії орієнталістського (східного) напрямку: Товариство свідомості Кришни, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чінмоя, ошо-центр, вселенська чиста Релігія.

— Синтетичні релігії: Велике Біле братство, церква Єднання, Всесвітня віра Бахаї.

— Езотеричні об'єднання: теософія, братство Грааля.

— Неоязицтво: Рідна віра, РУНвіра, Собор Рідної Віри.

— Сайєнтологічні рухи (наукоподібні): діанетика, наука розуму, християнська наука.

— Сатанізм.

Уяви виникнення релігії. Аналізуючи будь-яку форму релігії, спочатку нам потрібно розібратися, коли з'явилось таке соціальне явище, як релігія. Це питання не має остаточного завершення і розглядається в залежності від багатьох факторів: від світогляду людини, від завдань дослідження, від використання історичних, археологічних, культурних, соціальних фактів та від інтерпретування використаних фактів.

З часу своєї появи і становлення людина зіштовхувалася із силами природи, у якій жила, і з якою була змушена стикатися заради свого існування. Природа не щадила своє творіння, а навпаки поставила людину в жорсткі умови боротьби видів за своє існування. Застосовуючи знаряддя праці, удосконалюючи їх, австралопітекові й архантропи змогли утриматися у світі, змогли знайти засоби пристосування до мінливих умов навколишнього середовища. Знаходячи свою нішу

20

в природі, первісні люди почали збільшувати ареал свого поширення. А відповідно до цього людина, котра розширює свої знання про світ, більше зіштовхується з проявами цього світу. Незліченні небезпеки оточували людей у вигляді потужних стихій: землетрусів, вивержень вулканів, повеней, злив, ураганів тощо. Щоб вижити в страшному світі, його необхідно було зрозуміти, причому зрозуміти сам світ, зрозуміти природу, зрозуміти, чому в природі відбуваються зміни. Отже, зрозуміти і пояснити світ для людини стало життєвою необхідністю, яка виникла на «зорі» людства.

Якщо погодитися з матеріалами, здобутими сімейством антропологів Ліки — найбільш ранніми знахідками останків пралюдини на африканському континенті, то виділення людини з тваринного світу почалося близько 4 млн. років тому і тривало приблизно до 2,5 млн., тобто до часу початку постійного використання знарядь праці. Проте, час існування численних австралопітекових і палеантропів не дає ніяких доказів міфологічних, релігійних або інших спроб пошуків свого місця в навколишньому світі. Єдиний на сьогоднішній день предмет, що заперечує уявлення про відсутність культурних досягнень в австралопі-текових, це метакан — малий камінь, схожий на людську голову-череп, знайдений на стоянці австралопітеків у Трансвалії. Мабуть, він принесений за декілька десятків кілометрів, тому що поруч із стоянкою людей каменів саме такої породи не знайдено. Вік цієї речі визначається 3 млн. років. Камінь не має ніяких слідів обробки. І хоча його інтерпретації можуть бути різноманітними, це вже артефакт, якому надавались визначені знакові і символічні характеристики. На сьогоднішній день це — єдиний прояв у австралопітекових асоціативно-абстрактного мислення, без якого неможливо відірватися від суто матеріального світу.

Тільки в архантропів, точніше у неандертальців, з'являються перші поховання. Причому, майже всі знайдені поховання зроблені в печерах, місцях життя неандертальців, і велика частина в Європі. При похованні, без сумніву, мав місце поховальний обряд, традиції якого витримувались із деякими невеликими розходженнями в усіх випадках. Зафіксовано й інші обряди неандертальців, наприклад, розташовані кільцем роги гірських цапів, складені в купу черепи печерних ведмедів. Цікаво відзначити й останки на стоянці Шанідар в Іраку, напівсліпого

21

старця, хворого артритом, що міг жити тільки за умов догляду за собою одноплемінників. Ритуальний характер носить і мистецтво, що з'являється в період архантропів. Можливо, що і збережений із попередніх часів канібалізм, міг носити вже містико-магічний характер по передачі кращих властивостей людини. Але головним у цей період можна вважати те, що, за даними досліджень кісток гортані, неандертальці вже могли мати мовні навички, отже, вони мали більш розвинуте мислення.

Саме більш розвинутий стан головного мозку, велика територія розселення, більш складні кліматичні умови, більш вишукані засоби полювання, удосконалені знаряддя праці підштовхнули архантропів до необхідності почати пошуки свого місця у природі. Головним у цьому процесі була мета не тільки вижити, але удосконалитися самим, пристосовуючи природу та використовуючи при цьому розум. У такому випадку сили природи і самої природи повинні були ставати зрозумілими для свідомості людини, що потребувало вже осмислення світу і місця в цьому світі самої людини. Але і цей період ми можемо вважати тільки часом початку зародження самосвідомості, становлення світосприймання людини в оточуючій його природі.

Так, від моменту появи людини до початку спроб осмислення свого місця в світі пройшло не менше 2 млн. років, тому що вік неандертальців визначається від 250 до 30 тисяч років. Таким чином, ми маємо безрелігійний період у розвитку людства.

Кроманьонці, що прийшли за архантропами, предки Homo sapiens, в епоху від 35 до 10 тисяч років тому, без сумніву, значно просунулися у своїх поглядах на світ. Цьому процесу сприяли такі фактори: удосконалення самої людини, збільшення обсягу та розвиток головного мозку, поява і розвиток мовних навичок, ускладнення структури самої людської спільноти, удосконалення матеріальних предметів. Розвиток людського суспільства приводить до появи і розвитку творчих спроможностей людини відбивать нематеріальний світ. Створювався світ, у якому свідомість людей виявляється через світ мистецтва. Кромань-онці створили первісне мистецтво. До цього періоду відноситься поява і розвиток гравюр, де зображені люди і тварини, а також фігур, зроблених із каменів, кісток, бивнів і рогів; скульптури і рельєфи із глини і каменю; малюнки, що виконуються вохрою або марганцем. Вводиться орнаментація предметів побуту, вишивка, використовуються різно

22

манітні прикраси, з'являється музика, танок. Обряд поховання з цього періоду стає постійним, причому самі обряди набувають регіональних розходжень, що показує ускладнення світогляду.

Поява мистецтва визначається як важливий крок на шляху пізнання й освоєння світу, тому що, проявляючи свою творчість, людина показує, що вона може виділитися в існуючому бутті. А це значить, що людина має здатність не тільки пристосовуватися, але й перетворювати природу, доповнюючи її своєю фантазією. При цьому фантазія допомагала людині і пояснювати те, що виходило за межі розуміння. Людство продовжує пошуки пояснення свого місця в навколишньому світі, встановлення шляху зв'язків людини з природою, використовуючи при процесі мислення творчість і фантазію.

Мислення древньої людини — це не пасивне сприймання феноменів світу, а мислення активне, що намагається установити зв'язки і причини природних явищ. Людина уявляє себе невід'ємною залежною частиною природи, людина шукає своє місце в світі, не відокремлюючи себе від природи, а надаючи природі свої людські, зрозумілі риси. Починають укладатися первинні інтерпретації світу у вигляді первісно-релігійних, міфічних уявлень, спрямованих на пояснення природних явищ через свідомість, що розвивається. Проте свідомість самої людини не виділяє людину як самостійну частину природного світу, не відриває людину від природи. Люди сприймали себе як складову частину величезного світу, елемент космосу.

Так починають укладатися містичні уявлення і ранні релігійні форми шанування природи в цілому. Крім цього, звертається увага на компоненти природи, що допомагають людині вижити, і на сили, що являють загрозу для людини. Починається формування релігійних вірувань, культових обрядів, побутового поводження, світосприйняття в цілому. Анімізм, анімалізм, фетишизм, магія, шаманство, культ природи, культ предків, язичництво, політеїзм, тотемні уявлення, системи різноманітних табу стають першими ідеалістичними спробами пояснення місця, зв'язку і ролі людини у світі. Злита із природою людина і її свідомість створюють перші моделі пояснення світоупорядкування.

Тому сьогодні все більш глибокий інтерес виявляється до первісного сакрального періоду буття, коли світ являється людям у своїй споконвічній цілісності, таїнстві і всемогутності. Досліджуються племена,

23

що зберегли до нашого часу первісний рівень розвитку, поширюється інтерес до археологічних артефактів. Ці дослідження дозволили окреслити загальну модель властивої стародавній людині архаїчної свідомості. Вона заснована на баченні світу цілісним, взаємозалежним, взає-мообумовленим. У традиціях і віруваннях народів, що зберегли риси архаїчного минулого, дослідники відзначають одну найважливішу особливість, що відрізняє їх мислення від сучасного. За твердженням В.Ф. Ар-сеньєва, первісне мислення орієнтоване винятково на містичні причини, дію яких воно відчуває всюди. Наприклад, припускається, що та сама істота може водночас перебувати в двох або кількох місцях. Тварини і люди сприймаються в такій єдності, що навіть можливість переходу з одного вигляду в інший вважається цілком очевидною. Всі явища у великому і малому, земному і космічному, змінному і вічному пов'язані між собою, мають здатність до передачі своїх властивостей та перевтілення. Реальною вважається здатність матеріального впливу на явище через уявні і фізичні маніпуляції з його образом. У процесі тривалої еволюції архаїчної свідомості, його раціоналізації з'являються і закріплюються в культурі уявлення про «надприродне». В основі цих уявлень полягають вірування в одуховлення всієї природи — вірування, що досягають вищої своєї точки в її уособленні. Для примітивних людських племен сонце і зірки, дерева і ріки, хмари і вітри стають особистими живими істотами, які живуть на зразок людей або тварин.

Родоплеменні релігії. До найбільш розповсюджених релігійних уявлень первісної людини відносяться: магія, фетишизм, анімізм, тотемізм, землеробські культи та шаманізм.

Анімізм (від лат. апіта — душа, дух) — це віра в духи і душі, що управляють людьми, предметами і явищами навколишнього світу. Тейлор, досліджуючи анімістичні уявлення в роботі «Первісна культура», висуває гіпотезу, відповідно до якої поява душі — «тонкого, нематеріального способу», що складає «причину життя і думки», не залежить від того, що володіє неподільно особистою свідомістю і волею свого тілесного власника. На його думку поява «душі» пояснюється двома причинами: по-перше, вони (первісні люди) намагалися зрозуміти, що складає причину пильнування, сну, екстазу, хвороби і смерті; по-друге, вони задавалися питанням, що таке людські образи, що з'являються в снах і мареннях. Душа здатна залишати тіло і переноситися з місця на місце.

24

Невловима і невидима, вона виявляє також фізичну силу і з'являється людям сплячим і пильнуючим, переважно як фантом, як примара, відділена від тіла, але подібна йому. Вона здатна входити в тіла інших людей, тварин і навіть речей, опановувати ними і впливати на них. Тейлор доводить, що анімістичні уявлення надалі трансформувалися відносно соціальних та наукових змін у суспільстві.

У глибокій стародавності ментальні феномени вважалися прина-лежними усій природі. Поводження моря, погоди, рік, а також сонця і місяця — усе це пояснювалося бажаннями і примхами духів. Море демонструвало обурення, мстилося за зневажливе до себе відношення; сонце роздавало сезонні порції тепла, час від часу роблячи подарунки; дощ дбайливо проливався на землю у відповідь на ритуальні прохання. Анімізм намагається пояснити поводження всіх речей у термінах, що звичайно характеризують дії у відношенні людей і щодо складних живих істот.

Тотемізм (індіан. от-отем — його рід) — позначає комплекс вірувань і обрядів первісного суспільства, пов'язаний з уявленнями про родинні зв'язки між групами людей і тотемами — тваринами або рослинами, що, відповідно до міфічних уявлень, були предком-заступником даного роду і кожного його члена, символом кровного зв'язку.

Цікаві зразки тотемних поглядів, можна зустріти в найдавніших шарах китайської міфології, що уражає своєю фантазією. Через китайську традицію визначається загальний напрямок розвитку сприйняття нематеріального світу від страшних звіроподібних істот, типу Хунь-дунь — Хаосу — безформної, але живої маси, до Шижоу — видючої плоті — схожої на печінку звіра, але з можливістю бачити, а від них до напівлюдин-напівтварин. Істоти ж такого типу мають місце і в індійській, і в шумеро-аккадській, і в єгипетській, і в грецькій міфології.

Найчастіше тотем представляє тварину, птаха, рослину. Людина розглядала саму себе як прямого нащадка тієї або іншої тварини, що сприймається його безпосереднім предком. При цьому найчастіше у якості подібного тваринного предка виступає працююча, виробнича тварина, від якої залежали добробут, а іноді і життя племені. Цим пояснюються найдавніші наскельні розписи, що зображують бізонів, коней, мамонтів та загадкові, явно фантастичні, малюнки напівлюдин-на-півтварин. Уся родюча жива природа знаходить втілення в жіночих ста

25

туетках із підкресленими жіночими статевими ознаками і з повною відсутністю портретних рис. Природа сприймається через проекцію абстрактного уявлення самої людини, наділяється людськими властивостями й рисами.

Фетишизм (порт. /еґісо — річ, ідол, зачарована річ) — поклоніння неживим предметам, яким приписувалися чудодійні властивості (скелі, дерева, раковини, різні побутові предмети). Вважалось що речі мають добрі чи злі якості, сили, якими ці речі можуть подіяти на людину. Приклади існування фетишизму ми взмозі знайти навіть у сучасні часи. Досі люди вірять в талісмани, речі, які приносять успіх.

Магія (гр. тааеіа — чаклунство, чарівництво) — обряди, пов'язані з вірою в надприродну здатність людини впливати на інших людей і навколишню дійсність.

Уявлення про надприроднє стають основою розвитку більш складного бачення світу і впливу людини на навколишнє середовище, що і виявляється в магії. Як не парадоксально це виглядає в повсякденних уявленнях, саме магія, як це показав англійський вчений Фрезер,— попередниця науки, тому що магія виходить із тих же основ, що й наука, із того, що усе в світі пояснюється причинно-наслідковими зв'язками. Магічні ритуали можуть дати в руки людини важіль управління природою і богами. Як система природних законів, тобто сукупність правил, що «визначають» послідовність подій у світі, вона може бути названа магією теоретичною. У якості ж наказів, яким люди повинні слідувати, щоб досягати своїх цілей, вона може називатися магією практичною. У магії поки ще злиті реальність і вимисел, досвід і фантазія. Магічне мислення абсолютно байдуже до протиріч, очевидних для нас. Пояснюється це тим, що в магії почуттєве переважає над логічним, ірраціональне над раціональним. Фрезер пише про те, що людина тієї епохи «ніколи не піддає аналізу розумові процеси, на яких засновуються її дії». Магію можливо підрозділяти по мірі її використання та впливу на життя. Так відокремлюють магію промислову, мисливську, лікувальну, любовну та інше.

Анімалізм, зоолатрія (лат. апітаї — тварина, гр. гоп — тварина, Шгеіа — служіння) — сукупність магічних обрядів і вірувань, в основі яких покладено уявлення про тварин або рослин як покровителів та захисників роду.

26

Походження анімалізму пов'язують з розвитком тотемних уявлень, з діяльністю людини, тварини та рослини, від яких залежав добробут. Залишки його збереглися у вигляді тваринних атрибутів у політеїстичних та монотеїстичних богів, наприклад: зображення Святого Духа у вигляді голуба.

Аніматизм (лат. апітаґш — уособлений, оживлений) — перенесення психічних властивостей людей на природу, ставлення до природи як до живої істоти. Такі уявлення зберігаються й досі у відношенні до свійських тварин як до членів родини, до заборон надавати шкоди деревам, щоб не завдати їм болю.

Землеробський культ — поклоніння двійникам чинників природи, які впливають на врожай та надають прибуток від свійських тварин. У землеробському культі знаходять поєднання усі елементи первісних релігій. Цю релігійну систему характеризують декілька особливих рис:

• Вшанування двійників природних явищ, що впливають на врожай. Так виникали уявлення про духів та богів планет, сонця, дощу та інших.

• Вшанування природи у образі жінки як символу родючості та народження.

• Жертвопринесення як своєрідна система задобрювання богів та духів. При цьому могли використовуватись частини від врожаю, стада, речі, прикраси іноді люди.

• Ідеї смерті та воскресіння деяких духів або богів. Вважається, що ці ідеї пов'язані з процесами росту зерна, яке «ховають» у землю і яке потім «воскресає» — так з'являлись уявлення про можливість тимчасової смерті та взагалі вічного існування.

• Існування країни мертвих. Первісні релігійні форми багато у чому знайшли відображення і у часи після розпаду первісного ладу. Тотемізм, фетишизм, анімізм, магія переходили у більш пізні релігійні утворення, а у деяких своїх виявленнях зберігаються й у наш час.

Міфологічне зрозуміння світу. У процесі наслідування знань із покоління в покоління, зведень про звичайні і незвичайні явища формується особлива форма закріплення пам'яті людства — міф. Міфи являють собою складне культурне явище. У них своєрідно відбита давня історія людства, і кожне нове покоління сучасних людей прочитують її в дусі засвоєних (або втрачених) культурних традицій.

27

Аналіз великого числа міфів «примітивних» культур показав, що вони відповідають усім вимогам логічного понятійного мислення, а це позначає, що на рівні історико-культурного типу первісною культурою вже досягається той тип раціональності, що властивий понятійній думці взагалі.

Міф — це почуттєве уявлення про світ, коли людина не протиставляє себе природі. У ньому завжди є присутнім узагальнюючий початок. Міфи пояснюють появу різних природних і культурних особливостей, оповідають про походження космосу і людини, розповідають про зірки і планети, про чудесні істоти — родоначальників племені, про фантастичний надприродний зв'язок між певними групами людей (родом, плем'ям) і тотемом, оспівують подвиги героїв, попереджують про кінець світу і катастрофи.

Міфи відбивають найрізноманітніші стихії, що є властивими природі, космосу, людині. У них живуть і діють боги, одержимі людськими пристрастями, що володіють тими ж пороками і чеснотами. Міфи складалися в ту історичну епоху, коли звірі представлялися рівними богам, боги — людям, а люди — звірам. У ті далекі часи людина не відокремлювала себе ще від природи і не проводила чіткої межі між різними сферами своєї діяльності. Міфологія того періоду включала всю культуру первісної людини. Лише пізніше з неї виділилися релігія, наука, мистецтво. У муках пізнання і перетворення природи люди самі створювали собі богів, одночасно покладаючись на їх захист, підтримку і всебаченість. Міфологічне пізнання — це пізнання езотеричне, або, іншим словом,— таємне. Воно передавалося через ритуальні присвяти особливо підготовленим особам і саме по собі володіло деякою надприродною силою. Міфи зв'язували у цілісну систему тотемні, анімістичні, фетишистські уявлення, роблячи світ єдиним та зрозумілим. Міфологія і за межами первісного ладу протягом всієї історії людства була і донині залишається істотним аспектом культури.

В міру осягання людиною природи, оволодіння все новими законами буття розвивалася її здатність до абстрагування, узагальнення, аналізу. Світ ставав для неї усе більш об'ємним у своїх просторово-часових межах, створювалися все більш правдиві, достовірні моделі мікро-і макрокосмосу. Міфологічна історія, що складалась тисячоріччями, поступово замінювалась конкретною історією подій, часів, фактів більш пізніх епох. Сила людського інтелекту втілювалася в складних техніч

28

них конструкціях, осяганні законів природи, логіко-дедуктивних методах доказу. Поряд з тим змінювались соціальні структури суспільства. Зміни потребували переосмислення і не тільки наявних, реальних сторін життя, а й нового розуміння світоустрою. Це приводило до появи нових, вже не міфологічних, а релігійних уявлень.

Мислення людини не було в змозі позбавитися богів. Боги, що з'являються при міфологічному мисленні як управителі сил, не підвладних людям, мали людські почуття і бажання, що узгоджуються з примітивною людською свідомістю. Їм належить влада над світом, над людиною як явний привілей більш сильних, могутніх, мудрих і древніх, ніж самі люди, відносно простіших і слабкіших істот. Присутність богів не викликала сумніву, тому що людина не в змозі управляти світом, а світ із усіма його грізними, жорстокими силами і зі своїм порядком оточує людину, лякає і контролює її.

Віра в вічне існування богів забезпечувалася за рахунок обрядів і ритуалів, що повинні були систематично повторюватися. Частота повторення залежала від функцій, якими наділялося божество, і від значущості ритуалу, обряду в житті людського співтовариства або, навіть, в індивідуальному житті. Через систему обрядів і ритуалів відбувалось залучення людини до світу вищого, до світу недосяжного і тому бажаного, до світу вищих істот, від яких залежить саме буття людини і усього світу. Залучаючись, таким чином, до світу богів, людина набувала нової якості, що відокремлювала її в природі. Людина починає сприймати себе як посередника між богами й усім світом. Слід пригадати вислів старого індіанця, наведений К. Юнгом,— індіанець говорив, що даремно їх кривдять американці, адже якщо індіанців не стане, то нікому буде молитися, і тоді світ помре.

Віра як складова частина сприймання світу. Буття богів і людей відбувається в двох рівнобіжних світах, що усе ж перетинаються між собою, частіше з волі богів. Такими перетинаннями стають шлюби між богами і людьми, народження напівбогів, різноманітні договори й угоди між богами та людьми, дії людей по виконанню волі богів. Людина наближається до богів, до таємниць світобудови, але коли не може стати богом, бо людина не може відкрити таємниць, що оберігають боги, а саме: таємниці людського походження, таємниці походження світу, таємниці світоупорядкування. Але, зіштовхуючись із загадковими явищами,

29

людина пропускає їх через міфологічні уявлення, і відновлює рівновагу у своєму мисленні, компенсує недостатність знань про світ і себе. Укладається особливий засіб сприйняття світу через міфічні уявлення, які надалі перероджуються в уяви релігійні.

Розуміння світу заміняється вірою. Саме віра відновлює гармонію розуму, забираючи навколишні загадки. «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому». Так визначення віри звучить у Біблії, і далі: «Вірою пізнаємо, що було улаштовано словом Божим, так що з невидимого відбулося видиме».

У сучасному визначенні термін «віра» можливо тлумачити так: віра — прийняття чого-небудь за істину, що не потребує з необхідністю повного підтвердження істинності прийнятого з боку почуттів і розуму і, отже, що не може претендувати на об'єктивну значущість. Або ж, віра визначається як чуттєво-емоційний стан психіки, що характеризується спроможністю сприймати знання як щирі, безвідносно до того, є вони дійсно щирими або помилковими. Наприклад, людина може повірити в неправду, прийнявши її за щире знання.

Більш коротко визначення віри дає отець Андрій Кураїв: віра — власне самовизначення людини стосовно наявного в нього знання.

Надалі, після первісних часів саме віра у надприродне стає найголовнішою при еволюції релігійних проявів. Зміна первісних стосунків на родові колективи, а потім утворення перших держав підкріпляється вірою у богів, яких, у свою чергу, сприймають як обереги колективу. Це означає, що боги виступають як члени общини, вони протиставляються богам інших общин. Такий крок веде до появи релігій не для усіх, а тільки, так би мовити, для своїх — що обумовлює і пояснює появу релігій національних.

Проблемно-пошукові питання

1. Дайте класифікації релігії.

2. Чим обумовлена поява релігії?

3. Назвіть існуючі форми родоплеменних релігій.

4. У чому полягають особливості міфологічного зрозуміння світу?

5. Яке місце, на вашу думку, займає віра у житті людини?

Терміни, які потрібно запам'ятати: політеїзм, монотеїзм, синкретизм, анімізм, магія, фетишизм, тотемізм, землеробські культи, міф, міфологія, віра.

30

Питання до семінару

1. 2. 3. 4.

Класифікації релігій. Первісні релігійні культи. Міфологічна свідомість. Особливість релігійної віри.

Теми рефератів

1. Основні версії походження релігії.

2. Класифікація релігій.

3. Фетишизм у первісних віруваннях.

4. Тотемізм у первісних віруваннях.

5. Магія у первісних віруваннях.

6. Збереження первісних вірувань у житті людства.

7. Шаманізм.

8. Історія релігії: виникнення та становлення.

1. Гараджа В.И. Религиоведение.— М., 1995.

2. Зыбковец В.Ф. Дорелигиозная эпоха.— М., 1959.

3. Історія релігії в Україні: Навч. посіб.— К., 1999.

4. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.— К., 1997.

5. Крывелев И.А. История религии: В 2 т.— М., 1975.

6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия.— Минск, 1997.

7. Лубський В.І. Релігієзнавство.— К., 1997.

8. Лукач Й. Пути богов.— М., 1984.

9. Основы религиоведения / Под ред. И.Н. Яблокова.— М., 2000.

10. Радугин А.А. Введение в религиоведение.— М., 1995.

11. Релігієзнавство / За ред. С.А. Бублика.— К., 2000.

12. Тайлор З.Б. Первобытная культура.— М., 1989.

13. Токарев С.А. Ранние формы религии.— М., 1990.

14. Токарев С.А. Религия в истории народов мира.— М., 1986.

15. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура.— М., 1991.

16. Юнг К. Архетип и символ.— М., 1991.

17. Яблоков И.Н. Религия: сущность и явления.— М., 1982.

Список літератури

31

Оцените книгу: Проголосовало: 1 Рейтинг: 5

 

Комментарии:

Комментарий добавил: Светлана
Дата: 2013-05-19

Спасибо)

Добавление комментария: