Название: Біологічна хімія

Жанр: Біологічна хімія

Просмотров: 20326


Перетравлювання білків у шлунку

Усі ферменти травлення білків належать до класу гідролаз. Вони синтезуються і секретуються у формі неактивних проферментів або зимогенів, тому не пошкоджують секреторних клітин, в яких відбувається їх синтез. Активація ферментів відбувається в порожнині шлунка і просвіті кишечника.

За умов активації відбувається специфічний протеоліз у ділянці ]Ч-кінцевої частини зимогену, що призводить до утворення активного ферменту.

У шлунку прості і складні білки зазнають фізико-хімічних і ферментативних перетворень. Обгорточні клітини слизової оболонки шлунка виробляють соляну кислоту, а головні клітини виробляють і секретують пепсиноген - попередник активного пепсину. Таким чином, шлунковий сік містить соляну кислоту і протеолітичні ферменти, які розщеплюють білки. Завдяки наявності соляної кислоти шлунковий сік має кислу реакцію. Загальна кількість шлункового соку, що виділяється за добу становить у середньому 2,5 л.

Точна природа механізму утворення соляної кислоти поки що залишається невідомою, але встановлено, що джерелом іона С1- є плазма. Секреція обгорточних клітин стимулюється гістаміном і групою гормонів - гастринів, які виробляються слизовою пілоричної і фундальної ділянок шлунка. Соляна кислота виконує в процесі травлення ряд важливих функцій. Вона денатурує білки тих харчових продуктів, які не зазнали термічної обробки в процесі приготування їжі, а денатуровані білки швидше розщеплюються ферментами, ніж нативні; соляна кислота сприяє їх набуханню, збільшуючи поверхню, а отже, площу контакту з ферментами. Це особливо характерно для білків шкіри, сухожиль сполучної тканини (колагену, еластину, кератину) й інших білків, які важко перетравлюються.   Під   впливом   соляної   кислоти пепсиноген

322

(М.м. 40000) перетворюється в активний пепсин (М.м. 32700) внаслідок відщеплення N-кінцевого пептиду. Кисла реакція шлункового соку є оптимальною для виявлення каталітичної дії пепсину, оскільки в ферменті домінуючими є аніонні групи. І нарешті, соляна кислота має бактерицидні властивості, а також сприяє евакуації їжі зі шлунка.

Субстратами пепсину у шлунку є або нативні білки їжі, або білки, денатуровані при варінні харчових продуктів. Пепсин є ендопептида-зою і швидко гідролізує в білках пептидні зв'язки, утворені карбоксильними групами ароматичних амінокислот (фенілаланіну, тирозину), а також триптофану. Дещо повільніше пепсин гідролізує пепти-дні зв'язки, утворені іншими амінокислотами, наприклад, лейцином і дикарбоновими амінокислотами.

З огляду на те, що їжа у шлунку перебуває обмежений час, вважають, що in vivo пепсин гідролізує білки їжі в основному до суміші поліпептидів різного ступеня складності, які отримали назву пептонів.

Зі слизової шлунка людини, поряд із пепсином, був виділений ще один протеолітичний фермент - гастриксин або пепсин С.

Пепсин і гастриксин виявляють максимальну каталітичну активність при різних значеннях рН: пепсин - при рН = 1,5-2,0, а гастриксин - при рН = 3,0-5,0.

Співвідношення між гастриксином і пепсином у шлунковому соку здорової людини складає приблизно 1:5,5, але може змінюватися при патологічних станах. Так, при гіперацидному гастриті воно складає 1:3, а при виразковій хворобі шлунка - 1:4.

Якщо ж секреція HCl не забезпечує підтримання кислотності шлункового вмісту на рівні значень рН = 2-3, перетравлювання білків у шлунку може виявитись дуже незначним, наприклад, при перні-ціозній анемії. При шлунковій ахілії перетравлювання білків у шлунку взагалі не відбувається через відсутність як пепсину, так і кислоти.

У разі тривалого вживання рослинної їжі, небагатої на білки, виділяється відносно менше HCl, підвищується значення рН у шлунковому соку, що створює сприятливіші умови для дії гастриксину, ніж пепсину. І навпаки, за умов багатої на білки їжі (м'ясні, рибні продукти, а також бобові) утворюється шлунковий сік із великим вмістом соляної кислоти і, отже, з нижчим значенням рН, що сприяє прояву дії пепсину.

Пепсин, подібно до багатьох рослинних і тваринних протеаз, викликає згортання молока, тобто забезпечує першу стадію його перетравлювання. У жуйних тварин згортання молока відбувається в результаті дії специфічного ферменту хімозину, який знаходиться в си-чузі (четвертому шлуночку) молочних телят. Хімозин, або сичужний фермент, є досить активним у дітей. Він каталізує відщеплення пептиду від білка молока казеїногену, перетворюючи його в казеїн. Останній, взаємодіючи з солями кальцію, котрі завжди присутні у молоці, утворює слабкорозчинний казеїнат кальцію (сир). Сир досить довгий час затримується у шлунку, що сприяє його більш повному розщепленню пепсином.

У дорослих людей, які звичайно вживають змішану їжу, хімозин, як правило, малоактивний або зовсім відсутній, і перетворення ка-зеїногену в казеїн відбувається під впливом пепсину.

323

Внаслідок дослідження структури гастриксину, хімозину і пепсину одержані дані, які доводять походження усіх трьох ферментів від загального попередника.

Оцените книгу: Проголосовало: 8 Рейтинг: 8

 

Комментарии:

Комментарий добавил: марта
Дата: 2014-05-13

так собі

Комментарий добавил: Наташа
Дата: 2014-05-11

Очень позновательно, конечно, но увы не совсем то, что я искала )))

Комментарий добавил: дед МОРОЗ
Дата: 2014-03-05

неншепнпнпнпнпшнка грп на пеа пм

Комментарий добавил: Оля
Дата: 2013-05-30

Очень спосибо,ета книга мне помогла=)))

Комментарий добавил: Оля
Дата: 2013-05-22

Клана ннижка))*

Комментарий добавил: Коля
Дата: 2013-05-07

спасибо именно то что надо )

Комментарий добавил: Сергій
Дата: 2013-04-29

Чудова інформація спасибі

Комментарий добавил: Маша""
Дата: 2013-04-25

гарно дякую

Комментарий добавил: лида
Дата: 2013-04-16

спасибо

Комментарий добавил: 099
Дата: 2013-03-12

тут не все!!

Добавление комментария: